Стаття 32. Повторність злочинів

Повторністю злочинів визнається вчинення двох або більше зло­чинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу.

Повторність, передбачена частиною першою цієї статті, відсутня при вчиненні продовжуваного злочину, який складається з двох або більше тотожних діянь, об'єднаних єдиним злочинним наміром.

Вчинення двох або більше злочинів, передбачених різними статтями цього Кодексу, визнається повторним лише у випадках, передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

Повторність відсутня, якщо за раніше вчинений злочин особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом, або якщо судимість за цей злочин було погашено або знято.

1. У частині 1 ст. 32 КК передбачено, що повторністю злочинів виз­нається Стаття 32. Повторність злочинів вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою стат­тею або частиною статті Особливої частини КК.

У частині 3 цієї ж статті повторністю визнається вчинення двох або більше злочинів, передбачених різними статтями цього Кодексу, якщо це прямо встановлено в Особливій частині КК.

2. Виходячи з ч. 1 ст. 32 КК, можна виділити такі ознаки повторності зло­чинів:

1) особа (група осіб) вчиняє два або більше самостійних одиничних зло­чинів, передбачених однією і тією ж статтею або частиною статті Особливої частини КК. Ці злочини повинні бути юридичне тотожними.

Тотожними злочинами є такі злочини, які повністю співпадають за своїми об'єктивними та суб Стаття 32. Повторність злочинів'єктивними ознаками і передбачені однією і тією ж статтею Особливої частини КК. Наприклад, вчинені послідовно дві крадіжки або два шахрайства;

2) у випадках, прямо передбачених в Особливій частині КК, повторністю може визнаватися вчинення двох або більше злочинів, передбачених різни­ми статтями цього Кодексу, тобто однорідних злочинів. Однорідними зло­чинами визнаються такі злочини, які посягають на однакові або подібні без­посередні об'єкти і вчинені з однією формою вини. Так, наприклад, щодо де­яких злочинів проти власності (примітка до ст. 185 КК) повторним виз­нається вчинення однорідних злочинів: крадіжки після грабежу або шахрай­ства після привласнення майна тощо;

3) одиничні злочини, що утворюють Стаття 32. Повторність злочинів повторність, можуть бути простими і ускладненими, наприклад, повторність буде мати місце, коли особа вчиняє «простий» грабіж і продовжувану крадіжку, складений розбій і «просте» ша­храйство та ін.;

4) для поняття повторності не має значення чи були злочини, з яких во­на складається, закінченими, чи один з них був лише готуванням до злочи­ну або замахом на злочин;

5) повторність виникає і в тих випадках, коли один або кілька злочинів, з яких вона складається, вчинені в співучасті, наприклад, у першому злочині мала місце співучасть з розподілом ролей, і особа була пособником, а у дру­гому — та ж сама особа стала виконавцем злочину;

6) ознакою повторності є Стаття 32. Повторність злочинів те, що всі злочини, з яких вона складається, вчи- , няються в різний час і віддалені один від одного певним проміжком часу;

7) повторність має місце незалежно від того, була чи ні особа засуджена за раніше вчинений нею злочин. У статтях Особливої частини КК, де перед­бачена повторність, наприклад, ч. 2 ст. 368; ч. 2 ст. 185; ч. 2 ст. 306; ч. 2 ст. 205 КК вказується на вчинення злочину повторно, без будь-яких обме­жень;



8) згідно з ч. 4 ст. 32 КК повторність виключається, якщо за раніше вчи­нений злочин особу було звільнено від кримінальної відповідальності на підставі статей 45—49 КК, або на підставі акта амністії чи помилування, а так Стаття 32. Повторність злочинів само у випадках, коли за цей злочин в неї було погашено або знято су­димість. Про підстави і порядок погашення та зняття судимості див. статті 89—91 КК та коментар до них.

3. Згідно з ч. 2 ст. 32 КК не є повторністю продовжуванийзлочин, щоскладається з двох або більше вчинених в різний час тотожних злочинних діянь, об'єднаних єдиним злочинним наміром. Продовжуваний злочин зовні схожий на повторність тотожних злочинів тому, що також складається з кількох тотожних діянь. Але між ними є суттєві відмінності. Так, при про­довжуваному злочині особа має єдиний злочинний намір, що охоплює за­здалегідь поставлену загальну мету і єдиний умисел, об'єднує Стаття 32. Повторність злочинів вчинені нею всі тотожні діяння. При повторному вчиненні тотожних злочинів кожен з них має свою суб'єктивну сторону і самостійний умисел, який виникає щоразу перед вчиненням окремого злочину.

Продовжуваний злочин виключає повторність, і діяння особи кваліфікується як єдиний злочин, наприклад, за ч. 1- ст. 185 КК — як про­довжувана крадіжка. При повторному вчиненні тієї ж крадіжки застосо­вується ч. 2 ст. 185 КК, тобто має місце множинність злочинів.

У судовій практиці поняття продовжуваного злочину використовується якнайчастіше щодо корисливих посягань на власність, хабарництво тощо. Так, щодо поняття продовжуваного розкрадання майна в роз'ясненнях Пле­нуму Верховного Суду України (Постанови ПВСУ. — 2000. — Т Стаття 32. Повторність злочинів. 2. — Ст. 136) зазначалося, що продовжуваним визнається неодноразове, безо­платне вилучення майна, яке складається з ряду тотожних злочинних дій, що охоплюються загальною метою незаконного заволодіння майном, єдиним наміром винного і складають у своїй сукупності один злочин. Виходячи з цього суди визнають, що крадіжка або привласнення майна із одного дже­рела й одним і тим же способом не може кваліфікуватись як продовжува­ний злочин за відсутністю даних щодо єдиного умислу на привласнення конкретноїсуми грошей;отже, якщо особа, вчиняючи крадіжки, не мала наміру на викрадення певної кількості майна, а кожна крадіжка була са­мостійним епізодом, то в таких випадках у діях особи буде повторність, а не Стаття 32. Повторність злочинів одиничний продовжуваний злочин.

Така ж позиція судової практики має місце у справах про хабарництво. Зазначається, що отримання посадовою особою одного хабара в кілька прийомів, слід вважати одиничним продовжуваним злочином.

Водночас вчинення особою двох чи більше самостійних продовжуваних злочинів, передбачених однією статтею КК, потрібно розглядати як по­вторність злочинів. Наприклад, особа через деякий проміжок часу вчиняє дві самостійні продовжувані крадіжки.

Кваліфікація повторності залежить від того, які злочини входять до її складу. Так, при повторності тотожних злочинів, всі злочини охоплюються однією і тією ж статтею Особливої частини КК, де передбачена відповідальність за повторне вчинення даного злочину, наприклад, повтор­не, незаконне Стаття 32. Повторність злочинів заволодіння транспортним засобом кваліфікується за ч. 2 ст. 289 КК, а повторне отримання хабара за ч. 2 ст. 268 КК. Цієї вимоги до­тримується судова практика. Так, у справах про зґвалтування практика пра­вильно вважає, що зґвалтування вчинене особою, яка раніше вчинила такий самий злочин, підлягає кваліфікації за ч. 2 ст. 152 КК і додаткової кваліфікації за ч. 1 ст. 152 КК не потребує (Постанови ПВСУ. — 2000. — Т. 2. — Ст. 129). Однак, якщо один чи обидва злочини, що входять до по­вторності, є незакінченими, то для їх кваліфікації застосовуються інші пра­вила. У таких випадках усе вчинене не може кваліфікуватися за однією статтею Особливої частини КК і Стаття 32. Повторність злочинів особа відповідає окремо за кожний злочин. Наприклад, при вчиненні двох крадіжок, з яких перша була незакінченою на стадії замаху, дії особи слід кваліфікувати: 1) як замах на крадіжку за ст. 15 і ч. 1 ст. 185 КК та 2) як закінчений повторний злочин — за ч. 2 ст. 185 КК.

Якщо повторність тотожних злочинів прямо не передбачена в статті Особливої частини КК (наприклад, особа послідовно вчинила два службо­вих підроблення), то вона розглядається згідно з п. 1 ст. 67 КК як обстави­на, що обтяжує покарання.

Повторність однорідних злочинів потребує самостійної кваліфікації кож­ного злочину за відповідною статтею КК, причому наступний злочин кваліфікується за ознакою повторності. Наприклад, якщо особа послідовно Стаття 32. Повторність злочинів вчинила шахрайство, а потім грабіж, то її дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 190 КК і ч. 2 ст. 186 КК (за ознакою повторності).

Якщо один або кілька вчинених винною особою повторних злочинів підпадають під норми КК, що передбачають особливо кваліфіковані склади (наприклад, грабіж, вчинений повторно (ч. 2 ст. 186) і у великих розмірах (ч. 4 ст. 186 КК), то вчинене діяння кваліфікується за відповідною части­ною статті, що передбачає більш суворе покарання, в даному випадку за ч. 4 ст. 186 КК. Окрема кваліфікація за ознакою повторності не потрібна, але в процесуальних документах, наприклад, в обвинувальному вироку, по­вторність як ознака одного із вчинених злочинів обов'язково повинна бути Стаття 32. Повторність злочинів вказана.


documentarapekf.html
documentaraplun.html
documentaraptev.html
documentaraqapd.html
documentaraqhzl.html
Документ Стаття 32. Повторність злочинів